Відеоігри для дітей з РДУГ

З подивом зіткнувся з ситуацією, коли у 21 столітті є батьки, які повністю забороняють дитині відеоігри. 25 років тому мені бабця також казала "кінескоп посадиш" або "очі вилізуть", та не сталося такого. Відповідно до психології розвитку, будь-яка людина у своєму онтогенезі з дитинства найбільшому становленню навичок завдячує саме іграм, сюжетно-рольовим, спортивним, іграм не реакцію, логіку тощо. Всі ці аспекти та навіть більше – сьогодні також представлені й у відеоіграх. А ще в житті зазвичай для цього є вільний час, коли можна обрати, чим його заповнити - перебуванням в прострації, нудьгуванням, беззмістовними мультиками, ютубчиками або таки змістовними іграми. Відеоігри мають низку чинників, які викликають активний фідбек в нейромережі мозку, сприяючи розвитку різноманітних навичок, які важливі для людини як з РДУГ, так і нейротипової.

Тож слід визначати позитивні сторони:

Покращення виконавчих функцій(!!!), багатозадачність, уважність, контроль реакції, контроль гальмування, взаємодію очей та рук, взаємодію обох півкуль мозку – а це все дуууже корисно при РДУГ, навіть спеціальні нейропсихологічні вправи для цього роблять.
Формування ближчих взаємовідносин та соціальної взаємодії в спільних кооперативних іграх – спільна пригода батьків і дітей, це ж огого.
Можуть використовуватися в якості ефективних копінг стратегій боротьби зі стресом та депресією.
Дають розуміння причин та наслідків у майбутньому, планування та різні підходи у вирішенні задач – в стратегічних або рольових іграх.
Формують різні навички - архітектура, будівництво, садівництво, крафт etc. - у відповідних жанрах.
Формують пасивне звикання до мовної фонетики та граматики, яке сприяє вивченню мови в разі іншомовних ігор.
Дають естетичне виховання - коли ігри мають високу художню складову.
Формується освіченість - коли ігри мають освітню складову.
Є можливість відігрування накопиченої агресії в безпечний для всіх спосіб.
Легкість опанування ІТ сферою в майбутньому.

Але і про негативні сторони згадаємо (які можуть виникнути у випадку неконтрольованого доступу до гаджетів):

Потенційна залежність – в разі нерегламентованого та неконтрольованого доступу (але ж у людей з РДУГ до всього, що цікаве або ховає від негараздів, є залежність).
Навколишній світ може стати не цікавим в порівнянні з яскравими ігровими реаліями - наприклад сім’я, яка перебуває в депресії та сірих буднях, не зможе просто-таки нічого запропонувати цікавішого. Це, так би мовити, виклик, чи може родина створити дитині справді цікаве сприятливе середовище, в якому вона буде щасливою.
Знижена соціальна активність, неконтрольовані та у великій кількості відеоігри не сприяють інтеграції в суспільні відносини.
У разі залежності та постійного залипання може підвищувати ризики депресії та тривожного розладу.
Травмування психіки агресивним контентом в разі недотримання вимог вікових рейтингів (аналогічно як із фільмами).

Бути чи не бути, це питання цікавило мене як батька в руслі виховання мого сина з РДУГ, тож я взявся за всебічне дослідження цього питання. І тут, якщо все ж підійти ближче до теми РДУГ, то наразі вже декілька корекційних ігрових проектів розроблялися разом з медиками саме для сприяння розвитку дітей з РДУГ – neuroracer (не зайде в сучасності, але ідея класна) та EndeavorRX (цікавий та важливий проект, хоч і мало чим відрізняється від схожих по жанру, судячи з огляду) та ще в 00-х здається щось було на вироблення реакції синхронізації та гальмування (зараз все це й так є у звичайних іграх). Окрім знайомства з науковими даними, я досліджував цю тему казуально, на різних закордонних пабліках, де не міг не звернути увагу на кількість людей в каментах, які, маючи РДУГ, писали оди вдячності своїм батькам що дозволили їм грати, що ігри їх буквально витягнули на світ божий та допомогли долати супутні ГТР та МДД. І тут особисто я не можу з ними не погодитися, позаяк в мене з моїм неуважним підтипом РДУ (ADHD-I - той самий який не переростають взагалі ніяк) - аналогічна думка.

Але знову таки в цьому питанні наголос слід робити на свідомому ставленні, тобто це – контрольований час та контрольований зміст відеоігор (зміст має сенс контролювати переважно до досягнення підліткового віку).

Тепер, як і просили, приклади психологічно вивірених відеоігор, тож деякі в списку.

Для наймолодших:

Серія BabyBus, Світ малюка Панди та всі інші про Панду Кі-кі – навчають різноманітним базовим навичкам, шопінг, прибирання, спорт, готування, садівництво, чистку зубів тощо.

Для будь-якого віку (формальний рейтинг різний, але ігри без агресивної складової):

Ori And The Blind Forest – високохудожня сага в форматі «бігалки-стрибалки».
Minecraft – тут без коментарів
Ігри серії Lego (Star Wars/Worlds/City Undercover) – важлива складова що тут є можливість спільної гри (наприклад дітям з РАС це особливо корисно, бо може служити платформою для розвитку спілкування та взаємодії з іншими).
It Takes Two – знову таки кооперативна гра з прекрасним дорослим сюжетом та іграшковим наповненням, з головоломками, завданнями на реакцію та розуміння фізики.
Unravel – високохудожня бігалка-стрибалка-головоломка, де і дітям цікаво, і дорослим поплакати над сюжетом, якого діти не зрозуміють.
Arise – прекрасна бігалка-головоломка, з душераздираючим сюжетом, якого діти не зрозуміють, але коли виростуть - буде екзистенційне відкриття, якщо знову пройдуть.
Gris – арт концепт - гра, глибокий сюжет якої діти знову таки не зрозуміють, а пограти буде цікаво, корисно та безпечно.
No Mans Sky – мандрівки, дослідження, збиральництво, підкорення космосу, дослідження географічних та хімічних явищ - якщо хтось з дітей зможе освоїти її, мабуть, буде вундеркіндом.
Subnautica – мандрівки, дослідження, симулятор виживання.
Серія ігор Civilization – покрокова історична стратегія з вбудованою енциклопедією про всі історичні події, персонажів та об’єкти, які в ній задіяні, дуууже корисна гра, але і доросла.
Sim City або Cities Skylines – стратегія, містобудівництво, ландшафтний дизайн, архітектура.
Dreams – пісочниця для розвитку різноманітних креативних, дизайнерських, конструкторських, розробницьких навичок – для вундеркіндів.

І наостанок ось загальні рекомендації, для того, щоб захистити дітей від потенційної шкоди:

Перевірте рейтинг ESRB, щоб краще зрозуміти, який тип вмісту має відеогра.
Пограйте з дітьми у відеоігри, щоб краще зрозуміти зміст і те, як діти реагують.
Розміщуйте відеоконсолі та комп’ютери у загальних приміщеннях будинку, а не в дитячих спальнях.
Встановіть обмеження, скільки часу молоді люди можуть грати в ці ігри. Американська асоціація психологів рекомендує дві години або менше загального часу екрану на день, включаючи телебачення, комп’ютери та відеоігри.
Заохочуйте участь у спортивних та шкільних заходах, в яких молодь може взаємодіяти з однолітками особисто, а не в інтернеті.