21 лист. 2022 р.
15 лист. 2021 р.
Подкаст БЕСТ РДУГ
- NPO Dzyga
- 2 години тому
- Читати 3 хв
Ми всі невдоволені суспільними уявленнями про РДУГ, державними політиками, але треба визнати - караван іде. За останні роки перекладено і видано низку гарних книг, багато інтерв'ю та блогів різної якості, тепер ще й подкаст.
Проте вже до першого ж епізоду виникають питання.
Далі відгук Поліни Абражевич polina.abrazhevich в ФБ спільноті Життя з РДУГ:
Я обіцяла написати свою думку щодо подкасту "БЕСТ РДУГ":
До 6-ї хвилини автор та авторка коротко розповідають про себе та свій досвід. Це круто!
05:26 — «В мене, як у рдужника, дуже тонке відчуття часу» — це прекрасно, тільки до чого тут РДУГ?
Weissenberger S. et al. (2021). Time Perception is a Focal Symptom of Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder in Adults.
Zheng Q. et al. (2022). Time Perception Deficits in Children and Adolescents with ADHD: A Meta-analysis.
Barkley RA et al. (1997). Sense of time in children with ADHD: effects of duration, distraction, and stimulant medication.
Я не оцінюю якість досліджень, але навіть сама кількість публікацій на PubMed за запитом “time perception ADHD” свідчить, що автор трохи не в той бік дивиться.
У тематичних спільнотах тема time blindness не менш популярна. Зовсім свіже:
З 10:20 — непогано. Реальний життєвий досвід, яким щиро діляться.
17:40 — Циклотимію називають «молодшою сестрою» БАР, тому що коливання настрою менш виражені. Мені теж не подобаються такі порівняння.
18:54 — «Фізичних, реальних, захворювань». Розумію, що випадкова обмовка, проте доволі неприємна. Психічні розлади не менш реальні, ніж соматичні.
26:11 — «В спектрі нейровідмінностей людей набагато більше, аніж в спектрі нейротиповості, тому що еволюція в цілому дуже любила різноманітність, для того щоб людський вид міг вижити і адаптуватися максимально».
Мінливість справді забезпечує біологічне різноманіття та дозволяє видам адаптуватися до змін навколишнього середовища. Якщо мова саме про це, тоді нейровідмінними є абсолютно всі люди. Але історично "нейротиповими" називають людей без певного набору розладів, а не з абсолютно однаковою поведінкою. У випадку з РДУГ частка людей без розладу значно переважає. Джерела наводять різні дані, але відмінність очевидна:
3,10% — поширеність РДУГ у дорослих, за даними:
Ayano G. et al., 2023, Psychiatry Research
2,5% — за даними:
Faraone SV et al., 2021, Neuroscience & Biobehavioral Reviews
38:20 — «Весь стрес, всі супресовані емоції залишаються в тілі. І проявляються через тригери, і проявляються через реакції серцево-судинної, ендокринної, загалом нервової системи».
Це суперечливо. Так, стрес це реакція організму, що залучає різні його системи. Але що саме залишається в тілі? Можливо, малися на увазі наслідки хронічного стресу?
40:40 — «Людина в цілому має розуміти рівень свого дофаміну». Що?!
41:19 — Починається розмова про ліки. Автор каже, що йому ок, коли це частина підтримки людини. Мовляв, когнітивно-поведінкову терапію не всі можуть собі дозволити через ціну, тож нормально приймати таблетки. Проте лише в дорослому віці.
Британські вчені сказали… Ой, тобто автор слухав багатьох психіатрів і дослідників. Вони, начебто, кажуть про шкоду медикаментів для дитячого мозку: «Мозок дитини лише формується. І в ньому вже починають замінювати якісь... Ну умовно кажучи, мозок — це природна фабрика виробництва нейротрансміттерів. І його вже починають годувати замінниками. І це впливає на все подальше функціонування».
Що?! Що?!!! Я навіть це не змогла перефразувати. Авторе, ліки це не штучні нейромедіатори і ніколи ними не були. Навіть БАД «Дофамін» в баночці не більше ніж маркетинг.
43:16 — В розмову вступає Катерина Бабкіна:
«Річ у тім, що медикаментозна підтримка при РДУГ сама по собі нічого не регулює, ніякого результату загалом не дає. Тобто так ними користуватися не можна. РДУГ коригується поведінковою терапією, поведінковою роботою...»
Далі трохи жартів і:
«Здебільшого медикаментозна підтримка при РДУГ, це навіть не можна ліками називати, тому що що вони роблять? Вони вирівнюють настільки, що стає можливою поведінкова терапія…». Не вистачає лише кінцівки у стилі: «І в дупу всі ваші наукові дослідження».
44:46 — Марк Лівін пропонує не бути настільки радикальним і не викривляти лише знання про медикаментозну корекцію РДУГ. Можна ж ще викривлено говорити про антидепресанти! (Послухайте самі).
45:30 — Катерина Бабкіна:
«Мені дуже подобаються дослідження нейромедіаторів в патофізіології РДУГ, які публікує час від часу Європейський коледж нейропсихофармакології».
Я так розумію, мова про ECNP та журнал Neuroscience Applied
Мені не вдалося знайти там підтверджень позиції, озвученої в подкасті ані щодо медикаментозного лікування, ані щодо РДУГ загалом. Якщо знайдете, будь ласка, поділіться посиланням у коментарях, буде цікаво почитати. Це єдина згадка наукових даних за весь випуск.
Підсумок:
Це не найгірший матеріал про РДУГ з тих, що я бачила. Принаймні є реальний життєвий досвід. Проте це більше схоже на розмову двох знайомих, які намагаються якось розібратися в темі, аніж на серйозну роботу. Купа помилок, псевдонауки та перескакувань з думки на думку. До того ж легке відчуття, ніби всі технічні проблеми надмірно підсвічуються як символ наявності РДУГ. Мені не сподобалося і далі першого епізоду слухати не буду.
Comments