21 лист. 2022 р.
15 лист. 2021 р.
"НЕжовта" бесіда про РДУГ
- NPO Dzyga
- 11 трав.
- Читати 8 хв
А ми продовжуємо обурено і нещадно критикувати висловлювання фахівців та фахівчинь щодо РДУГ.
У попередніх серіях:
Цього разу мова піде про бесіду з психотерапевткою Тетяною Шапошник на ЮТ каналі НЕжовта психологія: РДУГ. Як лікувати Розлад Дефіциту Уваги.
Отже, тези та їхня оцінка з перспективи доказових знань або просто роздуми щодо сказаного. Завдяки перекладу ГО "Дорослі з РДУГ" посилання на доказову інформацію будуть переважно на джерело українською.
0:38 "Як тільки я почну говорити (описувати ознаки), майже всі глядачі діагностують в себе РДУГ".
Тут відчувається помічена раніше ідея про "популярність РДУГ", мовляв, люди собі діагностують самі, а фахівчинь це дратує чи якось дошкуляє.
Загалом, про "популярність" досліджень не видно, але явно про РДУГ знають дедалі більше, РДУГ при цьому в Україні явно (проте знову без досліджень) часто недіагностований, а пошкодження виконавчої функції притаманне для багатьох ментальних розладів, то не дивно, що люди бачать себе в описах.
Дивно інше - якесь роздратування щодо "самодіагностики". Про це докладніше у недавньому дописі Модний діагноз РДУГ.
0:48 "Я пропоную стриматися і не займатися самолікуванням."
Теза слушна, але трохи плутає те, що мова про самодіагностику, а не про самолікування. Це дуже пов'язані речі, проте самодіагностика може привести до психіатра, вона буквально може бути корисною. А щодо самолікування - довіра до фаху у нас буває невелика (заслужено?), тож іноді самолікування (немедикаментозне, звісно) може бути порятунком за відсутності доступу до ліків або фахової допомоги.
Тож закликаємо натомість: самодіагностуйтеся, якщо є проблеми, щоб потім звернутися до фахівців за допомогою. А якщо не знайдете фахівців - шукайте матеріали з психоедукації, організації простору, поведінкового менеджменту тощо. І допомагайте собі. Тільки пам'ятайте про критичну оцінку джерел.
1:23 "Це такий розлад самоконтролю... Це нейровідмінність... Це питання вродженої системи, тобто це не якась набута історія."
Так і є. Хоча є маса середовищних факторів, що можуть асоціюються з появою РДУГ або впливати на клінічні прояви. Докладніше дивіться у "208 науково обґрунтованих висновків про РДУГ": 7. Що спричиняє РДУГ?
2:05 "Це не може бути якимось чином вилікувано в дитинстві..."
Так і є. Нейровідмінність якщо і порівнювати з хворобою, то хронічною і пожиттєвою, як діабет. Проте компенсація певних симптомів може бути, аж до т.з. "переростання", коли симптоми вже не відповідають діагностичним критеріям.
3:11 "Це потрібно точно звернутися до психіатра... Це такий складний процес, тобі дійсно роблять ряд досліджень, і найкращим є коли опитують твоїх близьких і рідних..."
У відповіді на пряме запитання, чи є якийсь "медичний" метод діагностики, типу МРТ, пані Тетяна відповідає туманно, ніби якісь там методи є, якісь дуже складні дослідження. Ні, РДУГ діагностується за клінічними ознаками в інтерв'ю з психіатром, допоміжні методи тут опитувальники, тести. Але сутність діагностики - оцінка клінічної картини плюс диференційна діагностика (і вже тут можуть бути "медичні" аналізи).
Дивіться розділ 5. Як діагностується РДУГ?
3:48 "Насправді, діагностованих людей всього 3%... по всьому світу."
Майже так і є, але у дорослих (умовно від 25 до 50 років). І це оцінка не "діагностованих", а поширеності (тобто і діагностованих і недіагностованих). Поширеність у підлітків приблизно 6%, у старших людей приблизно 2%. Очевидно, РДУГ поступово компенсується з віком.
Дивіться 6. Наскільки поширений РДУГ?
4:28 "В шістдесяти відсотках випадків цей розлад виліковується. Тобто є навколишнє середовище, яке сприяє тому, що дитинка не відчуває сорому, провини за те що вона якась не така, тоді часто буває що дитина переростає це в підлітковому періоді".
Ця теза суперечить наведеній вище: 2:05 "Це не може бути якимось чином вилікувано в дитинстві..." Адже тут прямо дається "рецепт виліковування".
Сам рецепт містить "середовище, яке не сприяє сорому". Що теж суперечить наведеній тезі 1:23 "Це такий розлад самоконтролю... Це нейровідмінність... Це питання вродженої системи, тобто це не якась набута історія."
Тут явно змішуються проблеми РДУГ і вторинні проблеми, що дійсно можуть бути в дитини й дорослої людини з цим розладом. Відповідно, таке середовище може запобігти розвитку вторинних проблем, або їхній компенсації, проте РДУГ як такого не стосуються. Адже РДУГ не набувається "соромом" або психологічними травмами дитинства, як сама п. Тетяна зазначила на початку, хоча середовище може погіршувати симптоми, як фахівчиня слушно зауважує далі.
8:21 "Коли приходить пацієнт з РДУГом, його чутно. У людини за 5 хвилин може змінитися 4 теми для розмови. І приблизно такий розпорядок дня у неї теж відбувається. Тобто вона сідає писати твір, диктант, потім вона хапається за книжку і згадує, що не посолила борщ. Концентрація таких подій набагато більша, ніж у звичайної людини."
Певна дезорганізація повсякденних дій - дійсно прояв РДУГ. Але можна заперечити щодо "4 тем за 5 хвилин" - навряд можна сказати, що таким чином "видно людину з РДУГ", адже за цим також можна побачити також тривожність, маніакальну фазу, гарний настрій, соціальну депривацію, просто знервованість і що завгодно ще.
Недарма РДУГ називають "прихованою неповносправністю" - бо його насправді не дуже "видно", зокрема в частій зміні тем розмови.
9:03 "Вони не можуть всидіти, і постійно їх ніби щось збуджує встати, побігти, щось зробити. Або їх навпаки дуже сильно виключає, вони нічого не роблять... Багато енергії (витрачається) і хочеться десь виключиться, це нормальна реакція, ... тіло каже, я більше не витримую."
Тут опис підходить для гіперактивної репрезентації розладу, в першу чергу у дітей в певних умовах. І далеко не завжди може характеризувати РДУГ в інших випадках.
Проте подальша теза про "вимкнення" не дуже підходить взагалі. Т.з. "вимкнення" називають РДУГ-паралічем (коротке ситуативне явище) або, РДУГ-вигоранням. Воно спричинене не кількістю енергії, що тіло витрачає на різні справи, а перенапруженням у намаганні подолати симптоми та стресом середовища. Іншими словами, поки нейротипова людина робить потрібні справи, людина з РДУГ додатково тяжко працює над дієздатністю своєї виконавчої функції, намагається подолати відволікання й брак мотивації, маскує симптоми, вкладає надбагато зусиль у самоконтроль.
Правильне розуміння суті явища допомагає у профілактиці.
10:05 "Медикаментозно взагалі не дуже бажано, тому що є питання у психіатрів до ліків у тих протоколах в Україні, що ми лікуємо. Протоколи, які є закордоном будуть дуже відрізнятися. І є медикаменти, які у нас в протоколі і вони показані для РДУГ, а за кордоном ці препарати заборонені. Тобто нема поки єдиної думки, як лікується РДУГ. І психіатри кажуть: психотерапевти, це в першу чергу ваші пацієнти."
Якби не ця частина, не варто було б розбирати всю розмову. Але тут великий червоний прапор: антимедикаментозна пропаганда.
Підстави для тези вигадані. Таку фразу могли б сказати "фахівці" в росії, адже там дійсно в протоколах ліки, які у цивілізованих країнах зазвичай не застосовують через ризики побічних ефектів (сонапакс), натомість маса відвертих фуфломіцинів (церебролізин) і ноотропів (фенібут) без якісної доказової бази, а основні доказові ліки заборонені.
Насправді:
Існує науковий консенсус щодо медикаментозного лікування РДУГ: ліки є "бажаним" методом. Дивіться розділ 12. Які ліки є безпечними та ефективними для лікування РДУГ?
Цей консенсус ґрунтується на численних і багаторічних дослідженнях, а також метааналізах.
Загалом, протоколи та настанови в Україні, NICE у Великій Британії, США, рекомендації ВООЗ - всі ґрунтуються на доказах і пропонують психостимулятори, потім атомоксетин, потім гуанфацин та клонідин.
Отже, єдиної думки немає тільки з протоколами росії та деякими білянауковими "дисидентами", які зазвичай не є фахівцями.
Натомість докази свідчать, що психотерапевтичні та інші немедикаментозні методи значно менш ефективні без ліків, ніж з. А от медикація навіть без немедикаментозних методів дуже ефективна в більшості випадків. А також є дуже безпечною.
Саме міфи про "страшні ліки" багато в чому заважають людям з РДУГ отримати доступ до ефективної допомоги й покращити своє життя.
Тому теза про "не дуже бажано медикаментозно" - не просто некомпетентна, а шкідлива.
10:45 "Терапія, тобто ми будемо допомагати людям організовувати своє життя, бо вони загублені в цій тоні задач, цій відповідальності дорослій... Найкращий порятунок для людей з РДУГ... їхнє око, їхня свідомість має відпочивати, коли вони дивляться... на (впорядкований) білий стіл, на точні лінії..., тобто їм бажано кожного дня, наприклад, наводити порядок в сумці, завтра в гаманці..."
Психотерапія дійсно помічна при РДУГ, і її загалом, як і в більшості не-РДУГ випадків, можна було б описати, як допомога людям організувати своє життя.
Подальший опис можливого змісту терапії радше нагадував би коучинг або поведінкове керівництво. Це може допомагати з симптомами (хтозна, можливо свідомість дійсно "відпочиває"), але в контексті розмови про "як вилікувати" - явно нерелевантно.
Психотерапія може допомогти зі вторинними проблемами при РДУГ (самооцінка, емоційні труднощі, взаємини і так далі), може також допомогти сформувати коупинг-механізми для симптомів, проте вона не вилікує нейровідмінність, як і казала п. Тетяна на початку.
12:13 "Міф №1, що кожна лінь, кожна прокрастинація - це ознака РДУГ. Бо це я слухаю кожного дня від мінімум трьох пацієнтів."
Якщо дійсно так часто про це кажуть пацієнти, це вказує або на особливість вибірки пацієнтів у психотерапевтки, або дійсно про "моду на РДУГ". Проте в спільноті людей, дотичних до РДУГ, зустрічати "міф" у подібному формулюванні не доводилося.
12:29 "Другий теж такий дуже поширений, що його можна вилікувати якимись такими медикаментами, які можна привезти десь з-за кордону, бо племінниці сусідки з другого під'їзду це допомогло."
Також не доводилося жодного разу в спільноті зустріти цей міф. Як і деінде ще. Хто і де колись казав, що РДУГ можна медикаментозно вилікувати - невідомо. Тож якщо цей міф існує, він не "дуже поширений". Проте оцінка поширеності суб'єктивна - можливо, саме п. Тетяні такі твердження чомусь чує часто.
Про що є міф, так про "переростання". Це не зовсім міф, адже таке "переростання" можливе з розвитком мозку та за компенсаційним механізмом. Проте шанси на "переростання" збільшуються як раз від медикації та інших дій з корекції, тоді як "міф" використовують саме для відмови дитині у допомозі, мовляв, "переросте".
12:45 "Третє: що дійсно його можна встановити якимось тестом, подивитися ролик в Ютубі, прикладати до серця... і можна його таким чином вилікувати..."
Також не дуже поширений "міф", радше тут знову чути невдоволення п. Тетяни тим, що люди самодіагностуються.
13:11 "Четвертий міф, що ніби РДУГом можна виправдати ніби все: у мене РДУГ, то я можу цього не робити..."
Проблема самовиправдання навряд може розцінюватися як "міф". Проте сутність тези про те, що РДУГ не знімає відповідальності, можна лише підтримати. Розуміючи при цьому, що це саме той тиск, від якого раніше в бесіді психотерапевтка застерігає, коли каже про сором і провину, що вони "створюють середовище, у якому РДУГ не вилікувати".
13:42 "Це дуже творчі люди... Зазвичай митці дуже хороші, знову ж, якщо в них є підтримка в родині. Люди, які можуть робити декілька завдань одночасно. Такий рваний режим дня дозволяє людині робити інколи більше, ніж інші люди. Але... вона день дуже активно попрацює..., а потім лежати тиждень."
П. Тетяна розповідає про можливі переваги РДУГ, зауважуючи креативність. Проте важко сказати, чи люди з РДУГ якість "дуже хороші митці" в популяції, радше може йтися про вигадування нового, меншу залежність мислення від напрацьованих патернів.
А от розповідь про "рваний режим" дуже сумнівна. Адже такий режим навпаки не дозволяє людям з РДУГ діяти ефективно. Тобто вони роблять менше, а не більше, але при цьому можуть виснажитися аж до РДУГ-вигорання.
Інша справа, коли мова про т.з. гіперфокус, який є повною протилежністю "рваному режиму". У стані захоплення діяльністю людина з РДУГ справді може зробити багато, ще й креативно. І справді робота в такому режимі може спричинити вигорання та погіршення виконавчих функцій.
15:07 "РДУГ дуже часто плуають з дофаміновою залежністю... і підвищеною тривожністю."
Так. Хай там що точно мається на увазі під "дофаміновою залежністю" яка не РДУГ, на РДУГ це схоже, адже мозок РДУГ "полює" за дофаміном, позаяк його фізіологічно бракує в синапсах (ну або бракує відповідної роботи рецепторів). І в цьому, до речі, одне з підґрунть дефіциту уваги - пошук стимулів.
16:40 "(РДУГ) впливає (на стосунки, роботу) ти, що у людини підвищена тривога, сором і провина... Ці почуття провокують на неправильні дії і сприйняття ситуації... Ці люди спримають себе одинаками... як тривожні інтроверти."
Справді, РДУГ часто пов'язано з інтровертивністю (дослідження показало - 58% дітей з РДУГ мали ознаки інтроверсії). Проте описаний механізм впливу РДУГ на різні сфери життя повністю ігнорує власне РДУГ.
Провина, тривога можуть бути вторинними наслідками РДУГ, і можуть впливати на життя. Проте вони не є ознаками РДУГ і, відповідно, не вони визначають вплив власне РДУГ. Натомість труднощі самоорганізації, уваги, імпульсивності, гіперактивності, а також деякі інші прояви особливостей роботи РДУГ-мозку (скажімо, сенсорна чи больова гіперчутливість, або інтенсивність переживання емоцій) створюють безпосередні барьєри у порозумінні з іншими, у досягненні успіху, у виконанні обов'язків. Ось це вплив РДУГ.
Підсумки
Як зазначалося, якби не вислів про "небажане медикаментозне лікування" та фантазії про стан речей у цій галузі, можна було б легко проігнорувати цю розмови.
Проте доводиться констатувати, що самовпевнена некомпетентність лікарів та психотерапевтів у питаннях РДУГ є шкідливою для людей з РДУГ: замість адекватної просвіти й підтримки, люди отримують нерелевантні уявлення та прямо шкідливі фантазії. Що, таким чином, шкодить допомозі (і самодопомозі!) людей з РДУГ.
Краще нічого не казати, ніж вигадувати чи переповідати байки з російського інфосередовища. Можливо, психотерапевтка компетентна в інших галузях, але не щодо РДУГ.
Comments